Шлях до європейських стандартів: Україна покращує роботу малого та середнього бізнесу

Українські чиновники в рамках співпраці з європейськими структурами так чи інакше отримують доступ до нормативної документації, стандартів, правил та процедур Європейського Союзу і прагнуть впровадити такі правила і стандарти в систему національного права України. Останні проекти змін законодавства стосуються здебільшого малого та середнього бізнесу, так як саме цей бізнес активно використовує такі організаційно-правові форми ведення бізнесу як товариство з обмеженою відповідальністю (більше 95% господарських товариств мають саме таку організаційно-правову форму) та товариство з додатковою відповідальністю. Бізнес в Україні поки що насторожено відноситься до запропонованих змін, можливо, через те, що не зовсім розуміє їх сенс та переваги. Тому в цій статті ми спробуємо розглянути основні інновації до закону та переваги і можливості, які ці зміни дадуть малому та середньому бізнесу.

ІННОВАЦІЯ №1: корпоративний договір
В англомовній практиці цей правовий інструмент доволі відомий та поширений та має назву “shareholder agreements”. В українській діловій практиці та в законодавстві є поняття засновницького договору, але воно застосовується виключно в діяльності таких організаційно-правових форм як повне, командитне і акціонерне товариство, які не є такими поширеними як товариство з обмеженою відповідальністю. Відсутність в національному праві можливості укладати корпоративний договір часто стає нездоланною перешкодою у відносинах з іноземними засновниками, для яких такий договір є основою основ будь-якої бізнесової співпраці. Відсутність такого правового інструменту також часто призводить до суттєвих корпоративних спорів, наприклад, в питанні поділу бізнесу чи припинення співпраці, виходу з бізнесу, тощо, через які часто гине навіть успішний бізнес, який міг би приносити значні прибутки своїм засновникам.

ІННОВАЦІЯ №2: зняття обмежень на кількість учасників
Так склалась бізнесова практика, що через законодавчі обмеження у кількості учасників, деякі підприємства не мали альтернативи та мали обирати таку організаційно-правову форму ведення бізнесу як акціонерне товариство. Однак така форма бізнесу дуже складна та коштовна для ведення, позаяк передбачає подання значної кількості звітів, отримання погодження, розкриття публічної інформації, значних угод, щорічного незалежного аудиту, ведення реєстру акціонерів, неможливості примусового викупу акцій і т.д.. Через це вийшло, що значна кількість акціонерних товариств в Україні по своїй суті далеко не акціонерні, проте, через кількісні обмеження учасників товариства з обмеженою відповідальністю, змушені працювати як акціонерні товариства. Однак завдяки зазначеній інновації для таких підприємств з’явиться можливість змінити організаційно-правову форму та оптимізувати кількість учасників шляхом викупу часток тих, хто не зацікавлений займатися бізнесом в подальшому, що, в свою чергу, дасть змогу оптимізувати систему управління і покращити економічні показники роботи підприємств.

ІННОВАЦІЯ №3: судова процедура виключення учасника товариства
В Україні, хоча це й не виключення у Європі чи США, наявна негативна практика узурпації влади мажоритарними учасниками товариства на шкоду міноритарним учасникам, та відверті випадки рейдерства з боку мажоритарних учасників. Чинний поки що закон дозволяє без особливих зусиль виключити із складу учасників товариства будь-якого іншого учасника, який ставить “незручні” запитання або вимагає своєї частки в прибутку товариства. Натомість запропоновані зміни передбачають, що виключення учасника (окрім випадків його смерті, оголошення безвісно відсутнім чи померлим), може відбуватись виключно за рішенням суду. Це безумовно позитивна зміна, бо саме судова процедура стане запобіжником в більшості потенційних складних ситуації.

ІННОВАЦІЯ №4: зменшення обов’язкових вимог до змісту статуту
За законом України, всі учасники товариства та їх частки у статутному капіталі мали бути обов’язково зазначені в самому статуті. 2 роки тому законом було передбачено роботу товариств по так званому “модельному статуту”, коли підприємці обирають цей типовий статут, затверджений Кабінетом Міністрів України, та не витрачають зайвий час на підписання нових редакцій статуту в усіх випадках зміни складу учасників товариства чи їх часток. Запропонованими змінами передбачено, що статут може містить виключно порядок діяльності та управління товариством а вся інформація про учасників та належні їм частки буде лише у файлах державних реєстраторів. За таких змін не треба буде вносити зміни до статуту при продажі/відчужені/передачі часток, що значно спростить процедуру, зробить її короткотривалою, та підвищить обігоспроможність такого активу як корпоративні права в товариствах.

ІННОВАЦІЯ №5: регуляція переважного права придбання частки у статутному капіталі товариства
Чинна редакція закону лише декларує таке право, однак не передбачає чітких механізмів його реалізації. У випадках, коли учасників в статутах своїх товариств прописували правила та порядок здійснення переважного права на викуп/придбання часток в статутному капіталі, такі положення статутів часто оспорювались зацікавленими особами в судовому порядку, тому чинний стан речей ніяк не сприяв учасникам в реалізації таких прав. Запропоновані зміни в закон встановлюють чіткі строки і порядок повідомлення про продаж своєї частки іншим учасникам та запроваджують спеціальну форму судового захисту такого права у вигляді вимоги про переведення прав та обов’язків покупця частки.

ІННОВАЦІЯ №6: автоматична процедура звернення стягнення на корпоративні права
Сьогодні, через відсутність чіткої процедури реалізації такої застави у виконавчому провадженні чи позасудово, важно назвати заставу корпоративних прав на частки у статутному капіталі товариства чимось бодай цінним. Такий стан речей зменшує обігоспроможність такого активу, унеможливлює кредитування бізнесу під заставу корпоративних прав, тощо. Запропоновані зміни детально описують процедуру реалізації корпоративних прав, що обтяжені заставою, що, на нашу думку, значно покращить кредитно-фінансовий клімат і відкриє для бізнесу нові шляхи і можливості отримання банківських кредитів та інших форм кредитування/інвестування, а банкам та інвесторам дозволить забезпечити виконання позичальником умов договору.

ІННОВАЦІЯ №7: введення поняття “значний правочин” і “правочин із заінтересованістю”
Поняття “значний правочин” давно існує в українському законодавстві, зокрема учасники й сьогодні мають право встановити виконавчому органу товариства обмеження щодо прийняття рішень щодо угод, вартість яких перевищує певну суму, а ось поняття “правочин із заінтересованістю” є новацією у корпоративному праві. Прикладом правочинів з заінтересованістю є правочини/угоди, що не містять ознак значних правочинів, однак вчиняються в інтересах учасників або членів виконавчого, наглядового або ревізійного органів управління товариства, членів їх сімей, тощо. Запропоновані зміни до закону передбачають отримання згоди загальних зборів чи наглядової ради на укладення виконавчим органом правочинів цих категорій, а правочини без відповідного погодження будуть вважатись неукладеними. Це цілком позитивна зміна, але остаточне слово в таких справах, на нашу думку, буде ставити суд.

РЕШТА ІННОВАЦІЙ
Решта інновацій не такі значні, а теж корисні, а тому коротко зупинимось на них:
1. Введення інституту наглядової ради. Дещо подібне до наглядової ради було й в українських товариствах – голова товариства. Натомість запропоновані зміні більше гармонізовані з європейським законодавством та дозволять ефективно контролювати менеджмент.
2. Конвертація боргу в капітал (debt to equity conversion). Запропонований проект закону надає можливість конвертувати майнові вимоги учасника до товариства в частку в статутному капіталі товариства за принципом конвертації боргу в капітал та встановлює чіткі правила. Така можливість була й раніше, однак за відсутності законодавчих правил більшість бізнесменів не використовували таку можливість.
3. Наслідки невнесення учасником своєї частки до статутного капіталу. Наслідком невчасного внесення частки до статутного капіталу може бути як зменшення розміру такого статутного капіталу, так і ліквідація самого товариства. Чинний закон також передбачає такі наслідки але не містить ані процедури дій ані відповідальності, тому сьогодні практично не реально покарати учасника за невнесення ним частки у статутний капітал товариства.

Підсумовуючи наведене можна дійти висновку, що зміни в закони, що регулюють в Україні діяльність самих поширених організаційно-правових форм ведення бізнесу, як товариство з обмеженою відповідальність та товариство з додатковою відповідальністю, є досить прогресивними та своєчасними. Такі зміни наближають корпоративне право України до стандартів ЕС та інших розвинутих країн, роблять ведення бізнесу іноземцями в України більш легким, прогнозованим та контрольованим з боку інвестора.

Автор: Кидалов Ігор