Банківська система України та банківське регулювання

Банківські системи різних країн становлять, по суті, їх кровоносну систему, тому що забезпечують пересування коштів та обслуговують потреби реального та фінансового секторів економіки. Багато іноземних підприємств і бізнесменів проявляють інтерес до роботи в Україні, а тому інформація про банківську систему України може бути цікава для них.

Банківська система України побудована по дворівневому принципу. На першому рівні – центральний банк країни – Національний банк України (НБУ), який контролює банківську систему України, а всі комерційні банки працюють з дозволу і під контролем НБУ на підставі індивідуальних ліцензій. Основною функцією НБУ є забезпечення стабільності національної валюти, гривні (UAH). Крім того, на НБУ покладено завдання підтримки стабільності в банківській системі і цінової стабільності, в межах своїх повноважень, контроль і управління золотовалютними резервами України, регламентація роботи платіжних систем в Україні, інші форми банківського регулювання і банківського нагляду.

Другий рівень банківської системи представлений банками, які безпосередньо займаються кредитним, депозитним, розрахунково-касовим обслуговуванням юридичних та фізичних осіб. На даний момент в Україні налічується 120 комерційних банків, з них 40 – з іноземним капіталом. Загальні активи українських банків на даний момент оцінюються в 120 млрд. доларів США. При цьому близько половини депозитних вкладів здійснені в іноземній валюті, що зайвий раз свідчить про велику залежність банківської системи від стабільності курсу національної валюти.

За критеріями групування банків НБУ у 2016 році виділено чотири групи банків:
1. З державною часткою в статутному капіталі (7 банків), з яких 3 банки з 100% статутним капіталом держави (ПАТ “Ощадбанк”, ПАТ “Укрексімбанк”, ПАТ “Укргазбанк”).
2. Банки, створені за участю іноземних банківських груп (19 банків).
3. Група з активами понад 0,5% в активах всій банківській системі (13 банків).
4. Група з активами менше 0,5% в активах всій банківській системі (78 банків).

Значна кількість дрібних банків (2/3 всієї кількості банків) говорить про високу частку олігаполізаціі ринку банківських послуг і складності конкуренції на українському банківському ринку.

Внаслідок політичної кризи 2014 року і війни на сході України банківська система знову зазнала збитків після декількох прибуткових років (2010-2013 роки). Збільшилася кількість введень Національним банком України сторонніх тимчасових адміністрацій в комерційні банки, почалися банкрутства банків. При цьому вкладники – фізичні особи виявилися частково захищені державою, тому що в Україні діє державний Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (покриває вклади до 200 тисяч гривень на вкладника в 1 банку). Юридичні особи, які мають вклади в банках, виявилися в набагато гіршому становищі, тому що можуть пред’явити свої вимоги до банку виключно в процесі і процедурах банкрутства банку.

Разом з тим, в частині розрахунково-касового обслуговування українські банки досить кваліфіковані і відповідають сучасним стандартам по швидкості і надійності банківських переказів, захищеності банківських операцій і т.д. Практично всі комерційні банки приєдналися до системи “Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій” (SWIFT ), що дозволяє вести активну зовнішньоекономічну діяльність українських підприємств. Також, більшість банків є членами платіжних систем Western Union, MoneyGram тощо, яка дозволяє надавати фізичним особам послуги миттєвого грошового переказу з будь-якої або в будь-яку точку світу, де є такий же банк-учасник.

Банківське регулювання і нагляд в Україні досить жорстке і в цілому відповідає всім сучасним вимогам і тенденціям. Наприклад, в даний час майже всі банки є прозорими в частині структури акціонерів фінансових установ, і до теперішнього часу 98,7% активів банків знаходяться в прозорих банках, про яких відомо, хто є власником. Фактично це 100%, тому що залишилися 1,3% це міноритарні акціонери, які володіють меншою часткою, ніж потрібно для розкриття, і можуть не розкриватися. Це досить високий показник у порівнянні зі світовою практикою.

Також Національний банк України досить жорстко поводиться в питаннях банківського резервування, рефінансування, виведення валюти за кордон, відстежує операції, що підлягають фінансовому моніторингу (особливо в частині можливого фінансування тероризму, зокрема структур, пов’язаних з терористичними організаціями так званих Донецької і Луганської народних республік) . Більшість функцій контролю і регулювання залишаються невидимими для клієнтів банків і не створюють ніяких проблем для звичайних споживачів банківських послуг.

Підсумовуючи можемо сказати, що українські банки, а особливо будь-який з ТОП-20, може бути спокійно використаний бізнесом для розрахунково-касового обслуговування. Але ми б не радили в найближчі роки бізнесу робити значні депозитні вклади в банки, а запропонували б пошукати інші форми інвестування вільних грошових коштів. Також буде не зайвим для бізнесів з великими оборотами працювати з декількома банками, що дозволить уникнути зупинки бізнес-процесів, якщо який-небудь банк почне відчувати проблеми у своїй роботі.

Автор: Котюжинська Наталія