Aкредитив, як поширений і дієвий інструмент розрахунків в зовнішньоекономічной діяльності

Зовнішньоекономічні контракти стали сильно поширеними з огляду на глобалізацію економіки. Одним з основних моментів при укладенні такого договору є домовленості про умови та форми платежів. Це найважливіший момент, тому що від моменту безпосередньоого відвантаження покупцеві до моменту безпосереднього отримання товару може пройти чимало часу, а при прийомі – передачі товару за такими контрактами рідко присутні представники обох сторін. Який же інструмент розрахунків вибрати сторонам, щоб мінімізувати ризики обох?

У даній статті ми розглянемо такий інструмент платежів по зовнішньоекономічній діяльності як акредитив, який визнаний самим універсальним способом взаєморозрахунків, і детально зупинимося на його плюсах і мінусах.

ІНСТРУМЕНТИ ОПЛАТИ ЗА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИМИ КОНТРАКТАМИ

У розрізі сторін угоди такі форми розрахунків як передоплата і відстрочка платежу знаходяться на протилежних точках один від одного. Між ними розташовуються інші форми розрахунку, такі як акредитив, інкасо, банківська гарантія. Кожен з цих інструментів використовується в залежності від деталей окремо взятої угоди, таких як:

– наскільки контрагенти довіряють один одному,

– умови поставки,

– сума операції,

– наскільки сильні позиції у одного з них по відношенню до іншого,

– між якими країнами відбувається бізнес,

– які звичаї на даному ринку,

– яким чином відбувається фінансування угоди і т.д.

Безумовно, найбезпечніший метод платежу для продавця – передоплата. Але на цю форму оплати погодяться далеко не всі покупці через високого рівня супутніх ризиків. Тому, якщо продавець працює на висококонкурентному або високоризиковому ринку, або не має достатньої репутації на ринку, або зовсім є новачком, ймовірність того, що він зможе узгодити платіж за передоплатою, є низькою.

З іншого боку, найбезпечніший метод платежу для продавця – відстрочка платежу. Ця форма вигідна покупцеві, адже тоді він нічим не ризикує. Але тоді продавець може не погодиться на таку високоризикову для нього угоду, особливо, якщо репутація покупця не відома або негативна з тих чи інших причин. У таких випадках можна, наприклад, використовувати інструмент кредитного страхування, коли ризик невиплати покривається страховою компанією. Такі угоди характерні на відносно невеликі суми, регулярні відвантаження і в країнах з розвиненим ринком, де вони є усталеним звичаєм ведення бізнесу – наприклад країни Західної Європи, а тому практично не використовуються в угодах з компаніями третіх країн.

АКРЕДИТИВ, ЯК ОПТИМАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ РОЗРАХУНКІВ

Акредитив – це зобов’язання, прийняте банком за дорученням покупця (апліканта), сплатити на користь продавця (бенефіціара) суму акредитива після надання останнім в строк всіх необхідних документів, що відповідають умовам акредитива.

На сьогоднішній день це стандартний інструмент на більшості міжнародних ринків. При відносно невисокій своїй вартості він дозволяє істотно знизити ризики як для покупця, так і для продавця. Контроль над угодою при цьому переходить до банку. Продавець гарантовано отримує гроші після відвантаження, надавши товаросупровідні документи в банк, а покупець отримує гарантію відвантаження товару належної якості і в строки, передбачені контрактом.

У той же час використовувати цей інструмент не так просто, як здається на перший погляд. Існує цілий ряд моментів, на які необхідно звертати увагу як для оптимізації самої угоди, так і для виявлення і запобігання маніпуляцій з оплатою:

– узгодження тексту акредитива на етапі обговорення контракту і включення його текстівки в сам контракт;

– визначення виду акредитива (експортний з максимально простий редакцією або імпортний з максимальним включенням якомога більшої набору умов, при виконанні яких продавець зможе зняти гроші);

– узгодження поправок в другій фазі узгодження тексту акредитива.

Будь-які упущення в тексті контракту про умови акредитива можуть зіграти погану роль для тієї чи іншої сторони, тому педантичність у визначенні умов акредитива не буде зайвою.

РИЗИКИ ВИЗНАННЯ АКРЕДИТИВУ НЕРОБОЧИМ

Неробочим акредитив може стати в тому випадку, коли продавець не може виконати ряд умов. Це може стати результатом як вимог банку, що фінансує і бажання покупця перестрахуватися, так і бути результатом цілеспрямованої маніпуляції умовами з метою отримання більш вигідних умов від продавця, наприклад, непередбачених знижок постфактум поставки. Часто таке відбувається, коли вантаж уже в процесі навантаження на судно, або вже в дорозі, і у продавця не залишається іншого виходу, як погоджуватися на нові умови. В іншому випадку йому потрібно терміново перепродувати товар, що навряд чи вийде зробити на хороших умовах, тому що інформація моментально поширюється по ринку і нові покупці, розуміючи свою виграшну позицію, вимагатимуть умови, вигідні виключно їм.

ПРИХОВАНІ ДЕФЕКТИ АКРЕДИТИВУ

Крім ризиків акредитив має ще й дефекти, про які також потрібно знати. Це на перший погляд нешкідливі і незначні умови, які контрагент не помітив під час підписання, але які матимуть суттєвий вплив після подачі документів в банк. Це вкрай поширена практика, до якої вдаються трейдери, залишаючи собі можливість відмовитися від товару, наприклад, в разі падіння ринку, або, як говорилося вище, з метою довести продавця до відчаю і витребувати для себе максимальну знижку.

Наприклад, місце видачі документів. Наприклад, згідно з умовами акредитива може бути передбачено, що місцем видачі документів повинен бути порт навантаження. Однак такий необхідний у зовнішньоекономічній торгівлі документ як сертифікат походження товару видається, зазвичай, компетентним органом за межами портів (в Україні, наприклад, це Торгово-промислова палата України та її підрозділи в обласних центрах). Така, здавалося б, дрібниця призводить до того, що весь пакет буде визнаний “виданими з розбіжностями”, і банк, відповідно, не виплатить гроші.

Це один з багатьох прикладів, які можуть виникнути, якщо не приділяти належної уваги умовам акредитива або відноситься до умов легковажно. Такі випадки можуть повністю нівелювати переваги документарного акредитива, як однієї з найбільш надійних форм платежу.

ПЛЮСИ АКРЕДИТИВУ

Хоча ця форма розрахунків може по-різному регулюватися законодавством тієї чи іншої країни, існують міжнародні Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів (Uniform Customs and Practice for Documentary Credits – UCP 600), які розроблені Міжнародною торговою палатою. Посилання на ці Уніфіковані правила обов’язково потрібно вказати при підписанні акредитива. Це дозволить успішно вирішувати суперечності, які можуть виникнути між сторонами.

Резюмуючи, можна сказати, що акредитив є хорошим платіжним інструментом, але, як і будь-який інструмент, вимагає уважного і професійного підходу до його використання. Будь-які упущення і недоробки в умовах акредитива можуть привести до ускладнень або навіть неможливості отримання грошей по ньому, причому така відмова у виплаті буде цілком законним і, щоб отримати гроші, продавцеві доведеться судитися. Тому, не зайвою буде професійна допомога юриста на стадії укладення зовнішньоекономічного контакту.

Автор: Кидалов Ігор