“Втрачена” нерухомість

На перший погляд сама постановка питання здається дещо абсурдною: як можна втратити / загубити нерухомість? Але реалії часто такі, що абсурд може стати реальністю.

Так, багато громадян України виїжджають за кордон на роботу, деякі залишаються за кордоном дуже тривалий час. У момент від’їзду мало хто думає про те, хто і як буде керувати нерухомістю, що залишилася в Україні. Зазвичай такі роздуми закінчуються передачею ключів найближчому родичеві – матері, чоловікові, дружині, братові, дорослим дітям і т.д.. Але повернувшись додому через кілька років власник застає в своїй квартирі або будинку або сторонніх людей або численне сімейство родичів, які зовсім не хочуть залишати чужу власність. Мало того, в деяких випадках такі родичі або орендарі взагалі не пускають власника в будинок, накопичують борги по комунальних платежах (які де-юре накопичуються за власником нерухомості), прописують / реєструють у житловому приміщенні неповнолітніх дітей, яких потім надзвичайно важко виписати з житлового приміщення і, як наслідок, й батьків цих дітей, здійснюють інші махінації на заволодіння власністю власника. Власник ж, що буває в Україні лише іноді, не в силах в короткий період перебування на Україні вирішити виниклу ситуацію. Також власнику не варто розраховувати на допомогу правоохоронців, які “бачать” в ситуації, що виникла, лише цивільно-правові відносини а тому не роблять нічого, щоб хоч якось допомогти власнику.

Подібні ситуації можливі й у випадках, коли іноземні громадяни купують власність для своїх дітей в Україні, але український батько/мати відповідно або опікун експлуатує власність у своїх особистих інтересах а не в інтересах дитини. Тобто в такому випадку порушуються права не тільки і не стільки власника нерухомості скільки його дитини, яка сам себе захистити ніяк не може, що виглядає особливо цинічно.

Складність у захисті майнових прав у таких справах полягає в тому, що “користувачі” нерухомістю часто мають певні майнові права (право користування на законних підставах – оренда, право проживання зі своїми дітьми, а також факт прописки / реєстрації трактується як майнове право користування), а тому будь-який спір в цьому випадку може бути остаточно вирішено лише судом. Але власник, який постійно проживає за кордоном, або іноземець, не можуть постійно перебувати на Україні і захищати свої інтереси у судах та інших державних органах, в результаті чого проблема знову відходить на задній план, “загарбники” продовжують і далі користуватися чужим майном, сприймаючи приїзд власника лише як тимчасові незручності. У наступний приїзд власника все повториться з точністю.

Єдиним виходом зі сформованої ситуації може рішення власника уповноважити довірену особу на представлення його інтересів на Україні та розробка ефективної стратегії на захист інтересів власника. Власник завжди має право вирішити, чи варто видворяти “загарбників” з житлової нерухомості, продавати свою нерухомість, або можна врегулювати спірну ситуацію шляхом укладення договору оренди житлової нерухомості і регулярно отримувати дохід від своєї нерухомості. Однак у кожному випадку власнику варто вживати заходів щодо захисту своїх прав.

Автор: Кидалов Ігор