Перспективи ринку органічних продуктів в Україні. Юридичні аспекти

Україна є країною з найбільшими запасами якісних родючих земель, тому розвиток агропромислової галузі економіки тут значний, а частка агропродукції в загальному НВП досить висока. При цьому, в останні роки зростає ринок не тільки традиційної агропродукції, але й ринок органічної сільськогосподарської продукції. Починаючи з січня 2014 року набрав чинності Закон України “Про виробництво та обіг органічної продукції та сировини” (далі – Закон), який встановив єдині правила на цьому ринку.

Збільшенняя органічної продукції до 10% у загальному обороті валової продукції сільського господарства та впровадженняя в національне законодавство агроекологічних стандартів і нормативів Європейського Союзу (у тому числі й у сфері органічної продукції) було частиною програми по зближенню України з Європейським Союзом, а тому багато норм українського Закону майже дослівно цитують відповідні директиви ЄС. При цьому бралися до уваги і зведення міжнародних харчових стандартів ВООЗ.
Після вступу Закону в силу, урядом України були розроблені необхідні національні нормативи і правила, технічні регламенти, підготовлена документація щодо зонування площ з відповідними агроекологічними показниками, порядки оцінки таких зон, створено органи сертифікації органічної продукції, органи контролю в даній сфері і т.д. Таким чином, на даний момент в Україні повноцінно працює система виробництва, сертифікації та контролю за органічною продукцією, і єдине, що якимсь чином стримує розвиток даного ринку, є низька платоспроможність населення, адже органічні продукти іноді значно дорожче продуктів, вироблених за стандартними агротехнологіями.

Виходячи з викладеного, ринок органічної сільськогосподарської продукції може бути вкрай цікавий як потенційним інвесторам для створення підприємств на Україні, так і рітейлерам, адже її секрет в тому, що попит на органічну продукцію в країнах Євросоюзу постійно зростає. В цілому, в економічно розвинених країнах Євросоюзу (Німеччині, Франції, Бельгії, тощо) або в тій же Швейцарії, мінімум 15-20% споживачів готові платити більше за біопродукти або продукцію без ГМО. Але специфіка вирощування органічної продукції така, що в собівартості вкрай висока частка ручної і механізованої праці, при цьому продуктивність вирощування таких продуктів значно нижча ніж при існуючих агротехнологіях. Все це призводить до значного зростання ціни на органічні продукти. Тому цілком розумним може бути перенесення деяких виробництв органічної продукції в Україну або розміщення рітейлерами замовлень на виробництво на українських фермах.

Не можна сказати, що бізнес у Європі не замислюється про розміщення замовлень на органічну продукцію в Україні, але все ж це співробітництво дещо однобоке. На даний момент країни ЄС відчувають дефіцит органічних протеїнових культур для подальшого виробництва корму для худоби, вирощуваного поза органічними технологіями, тому основні замовлення стосуються закупівлі в Україні сої або кукурудзи. Однак спектр співпраці може бути значно ширшим. Це і продукція птахівництва, овочівництва, садівництва (як самі фрукти і ягоди, так і концентрати соків). Та й “органічний” бізнес в Україні зацікавлений у досвіді західних країн, насіннєвому матеріалі і т.д., тому співпраця може бути вкрай взаємовигідною для обох сторін.

При виході зі своєю органічною насіннєвою продукцією на ринок України або при бажанні налагодити бізнес з українським підприємством-виробником підприємцям з Європи часто стикаються з труднощами, і ці труднощі лякають європейців. Не завжди умови роботи або ведення бізнесу в Україні зрозумілі інвесторами і зацікавленим особам. Однак кваліфікована допомога юриста допоможе нівелювати негативні моменти і дозволить започаткувати вигідний бізнес.

Автор: Кидалов Ігор