Спадкування бізнесу в Україні

Більшість людей рано чи пізно стикаються з питанням спадкування. Сам факт смерті близької людини є для більшості людей стресом, а тому питання оформлення спадщини бувають досить важкими у вирішенні. І якщо питання спадкування нерухомого чи рухомого майна більш-менш врегульовано чинним Цивільним кодексом України, то питання спадкування бізнесу становить не аби які труднощі, навіть для юриста, не кажучи вже про пересічного громадянина. Тому у цій статті ми розглянемо питання спадкування саме бізнесу, активів підприємства.

Не зважаючи на достатньо об’ємну нормативно-правову базу, при спадкуванні бізнесу, активів чи їх частки у бізнесі завжди викликає суперечності. В більшості випадків процедури спадкування можуть привести або призупинення діяльності підприємства, до втрати активів або навмисного заниженні їх вартості внаслідок дії зацікавлених у такому стані речей осіб. Основною причиною таких дій є те, що між моментом смерті спадкодавця і вступом у спадок спадкоємця по закону має пройти не менше ніж 6 місяців, причому, якщо між спадкоємцями існує спір щодо спадку, то визначення спадкоємця може тривати роки. І весь цей час бізнес, частка у бізнесі, доля активів знаходиться в “підвішеному” стані. Також складнощі виникають і після вступу у спадщину спадкоємців, наприклад, в процесі вирішення питань щодо права участі спадкоємця в діяльності господарського товариства, розміру частки, яка підлягає виплаті та/або порядку внесення змін до установчих документів. Особа, яка успадковує права на участь в управлінні підприємством, на практиці майже завжди стикається з навмисною дезорганізацією успадкованого підприємства, як з боку призначеного менеджменту, так і з боку партнерів по бізнесу, якщо бізнес створений і діє у формі товариства.

Тому, перша порада буде полягати в тому, що власникам бізнесу, особливо якщо цей бізнес успішний, необхідно заздалегідь подумати про вирішення ситуації після їх смерті, з метою захисту прав спадкоємців і подальшого збереження бізнесу, якщо це справа життя. І такі дії спадкодавця мають стосуватись двох аспектів:
1. внесення відповідних змін до статутних документів власного підприємства;
2. складання якісного заповіту щодо бізнесу та бізнес-активів.

Нормами статутних документів, що захищають права спадкоємців, що спадкують бізнес, можуть бути положення статуту підприємства про безумовне включення спадкоємця до складу учасників/акціонерів підприємства. Така норма має бути обов’язково прописана, адже за загальною нормою законодавства України, вирішення питання про прийом спадкоємців до складу учасників/акціонерів підприємства є дискреційними повноваженнями інших учасників/акціонерів підприємства, тобто останні на власний розсуд визначають, приймати спадкоємців до складу учасників/акціонерів замість померлого чи ні.

Складання якісного заповіту щодо бізнесу та бізнес-активів передбачає, перш за все, чітке визначення/опис цього бізнесу чи бізнес-активу, а, по-друге, визначення спадкодавцем виконавця заповіту. Відповідно до статті 1290 Цивільного кодексу України виконавець заповіту зобов’язаний вживати заходів щодо охорони спадкового майна (а), вживати заходів щодо повідомлення спадкоємців, відказ одержувачів, кредиторів про відкриття спадщини (б), вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов’язань (в), управляти спадщиною (г) та забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки спадщини, яка визначена у заповіті (д). З наведеного видно, що виконавець заповіту і є тією особою, яка протягом строку для прийняття спадщини, а це, як зазначалось вище, складає 6 місяців мінімум, може управляти підприємством (бізнесом) та слідкувати, щоб бізнес-актив не був знищений, вкрадений або щоб такий актив не втрачав своєї вартості. Було б розумним призначати виконавцем заповіту в частині бізнесу чи бізнес-активів людину з відповідним досвідом у бізнесі, кваліфікованого юриста. Ще більш розумним було б укласти заздалегідь угоду с потенційними виконавцем заповіту, адже було б розумним надати виконавцеві заповіту адекватну винагороду за його дії по збереженню бізнес-активів.

Але мало хто з власників бізнесу вживає зазначених вище заходів (вносить зміни в статут, складає якісний заповіт та призначає виконавця заповіту), тому розглянемо звичайну ситуацію. В більшості випадків спадкоємець після смерті спадкодавця звертається до нотаріуса для отримання спадщини. Нотаріус відкриває спадкову справу та надсилає офіційні запити до державних органів та приватних організацій. Теоретично, після виявлення нотаріусом будь-якого майна спадкодавця, він повинен вжити заходів для його збереження до того часу, коли спадкоємець стане його повноправним власником. Однак українські нотаріуси зайняті своїми власними справами і практично ніколи без додаткових оплат з боку спадкоємців не вживають заходів для збереження майна. Отже, до отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємець не має правових підстав для здійснення управління майном та діяльністю підприємства.

Враховуючи, що 6 місяців – це досить тривалий термін, протягом якого конкуренти можуть досить оперативно погіршити стан підприємства, а зацікавлений менеджмент чи партнери померлого по бізнесу можуть “переховати” його активи та/або накопичити борги за зобов’язаннями, спадкоємець, як правило, намагається вжити будь-яких заходів, щоб через півроку не з’ясувати, що акції або частки у статутному капіталі компанії практично обезцінені, а налагоджений та колись процвітаючий бізнес увесь у боргах та перебуває на грані банкрутства. У такому разі самим дієвим рішенням, як правило, спадкоємець вважає захоплення офісу, вилучення правовстановлюючих чи інших документів підприємства, звільнення працівників, тощо, при цьому такі дії спадкоємця починають підпадати під дію кримінального законодавства України.

Окремо слід звернути увагу, що закони України містять заборону включення до складу спадщини права на участь у господарському товаристві, проте зазначає, що саме спадкоємці мають переважне право вступу до товариства. Тобто, після смерті спадкодавця стати автоматично учасником підприємства на підставі успадкованої частки участі у підприємстві, неможливо. Але є можливість набути такого статусу шляхом виявлення бажання брати участь у діяльності підприємства та отримання згоди товариства на загальних зборів чи зборах інших учасників товариства. В такому разі, як вже зазначалось раніше, все буде залежати він змісту статуту підприємства, де можуть бути визначені основні засади спадкування часток/акцій. В установчих документах юридичної особи, зокрема, може бути детально регламентовано порядок і процедури вступу спадкоємців в бізнес. У разі відсутності такої регламентації спадкоємцю потрібно буде вирішувати питання лише через судовий спір.

За загальною практикою в більшості випадків інші учасники господарський товариств відмовляють спадкоємцям щодо вступу в товариство замість померлого. В такому випадку спадкоємець може отримати свою частку у статутному капіталі підприємства в грошовій або натуральній формі. При цьому розмір частки у майні товариства має дорівнювати розміру частки статутному капіталі товариства, яка належала спадкодавцеві на день його смерті, а розмір статутного капіталу товариства підлягає подальшому відповідному зменшенню.

Враховуючи вище викладене, у разі наявності у спадковій масі активів підприємства або частки у статутному капіталі господарського товариства, спадкоємець повинен звертати увагу на зміст установчих документів, встановити наявність посилань на порядок спадкування і лише після цього визначати подальший порядок дій. Але найбільшу увагу цьому питанню слід приділяти саме власнику бізнес-активів, адже більшість спірних моментів може бути усунена виключно за життя власника бізнесу шляхом викладення статутних документів в редакції, що захищає права спадкоємців, та шляхом складання якісного заповіту з призначенням адекватного виконавця заповіту. Тому було б розумним для всіх зацікавлених сторін завчасно звернутись до профільних фахівців з врегулювання корпоративних спорів, юристів та нотаріусів, що дозволить суттєво зменшити можливі ризики при отримання бізнесу у спадщину.

Автор: Кидалов Ігор