Арбітраж: ваш контрагент – резидент України

Не секрет, що в чинне законодавство України інтегровані всі основні міжнародні інструменти у сфері міжнародного комерційного арбітражу. Зокрема, Україна, як правонаступник УРСР, є учасником Нью-Йоркської конвенції про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року і Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, а Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж” практично дослівно повторює положення Типового закону ЮНСІТРАЛ “Про міжнародний торговий арбітраж” 1985 року.

Деякий час в Україні були певні труднощі з виконанням на її території рішень арбітражів, так як міжнародні договори, підписані Україною, і Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж” не регламентував процедур, яких мають дотримуватися державні суди при виконанні покладених на них функцій контролю та підтримки міжнародного арбітражу. Це було і є завданням національного процесуального законодавства України, насамперед, – цивільного, оскільки питання скасування та виконання арбітражних рішень в Україні віднесені до компетенції загальних судів. Однак в останні роки Україна допрацювала своє цивільне процесуальне законодавство в даній сфері, усунувши багато гострих проблем: вироблені процедури визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень, процедури виконання та скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного арбітражу на території України, вирішені питання процедур виконання забезпечувальних заходів в рамках процедури отримання дозволу на виконання арбітражного рішення на території України. При цьому судова система виявляє все більшу прихильність до арбітражу.

Таким чином, арбітраж як інструмент може бути дуже корисний компаніям, які мають комерційні контакти з українськими компаніями. Головним питанням стає те, як зробити цей інструмент ефективним і дієвим.

Так, при виборі арбітражу для вирішення спору вибір арбітражних інститутів надзвичайно важливий, при цьому плюси і мінуси у кожного свої, все залежить від конкретних правовідносин. Так, наприклад, якщо заздалегідь відомо, що активи відповідача знаходяться в Україні і спір нормально можна вирішити в Україні, то чи виникає необхідність звертатися в арбітраж Лондона, Нью-Йорка чи Стокгольма, витрачаючи величезні кошти? Адже, вартість арбітражного розгляду майнового позову величиною $ 1 млн. в зазначених арбітражах буде складати мінімум близько $ 50-55 тисяч в найпростіших випадках, а в менш авторитетних арбітражах, наприклад в МКАС при ТПП України або в МКАС при ТПП РФ – $ 16-18 тис. При цьому це лише вартість арбітражного розгляду без вартості юридичного супроводу процесу.

Також слід розуміти, що при виборі зовнішньої юрисдикції для спорів з резидентом України витрати на юридичний супровід процесу можуть бути досить значними, адже може виникнути необхідність залучити відразу кілька команд юристів, які спеціалізуються в різних сферах юриспруденції та які займатимуться окремими питаннями, що стосуються застосування іноземного права. А послуги знавця, наприклад, українського права в Лондоні, Нью-Йорку чи Стокгольмі можуть коштувати дуже дорого, при цьому неможливість через якусь формальність отримати рішення в примусовому виконанні рішення арбітражу в Україні обійдеться ще дорожче.

Водночас, якщо сторони віддадуть перевагу арбітражу ad hoc і погодять українського арбітра чи арбітрів, то вартість арбітражного розгляд цілком можливо знизити до $ 7-10 тис., а в деяких випадках, наприклад при використанні спрощеної процедури і не складній справі, вартість арбітражного розгляду може скласти $ 4-8 тис.

Однак питання вартості арбітражного розгляду само по собі не є визначальним. Визначальним все ж є питання виконання рішення. Так, компетентний національний суд може відмовити у виконанні рішення арбітражу, який набрав чинності, якщо рішення порушує публічний порядок країни, де ініціюється виконавче провадження, що передбачено як Нью-Йоркською Конвенцією 1958 року так і національним процесуальним правом України. У широкому сенсі під порушенням публічного порядку розуміється упередженість арбітрів, відсутність обґрунтування рішення, відсутність неупередженості, явне порушення національного закону або нехтування фактами, порушення добрих звичаїв і національних інтересів. Також існує ряд спорів, які національне законодавство України забороняє вирішувати в порядку арбітражу, наприклад, щодо трастів і конкуренції, що також зробить неможливим виконання рішення арбітражу в Україні. Тому знання національного права України арбітром при розгляді справи і врахування цих особливостей при винесенні рішення, в тому числі, в тексті рішення в мотивувальній його частині, буде дуже важливим, якщо не сказати критичним, в процедурах ініціювання примусового виконання такого рішення в Україні.

Свобода договору дозволяє зацікавленим сторонам прописати в арбітражній угоді дуже багато, в тому числі і арбітражну процедуру ad hoc, в якій передбачити всі деталі і процедури арбітражного розгляду, що і як буде відбуватися, – все це можна написати “під себе”, захистивши, таким чином, свої інтереси задовго до виникнення ситуацій, що вимагають втручання арбітражу. Крім того, на цьому ж етапі можна істотно знизити потенційні витрати на арбітраж, якщо такий відбудеться. Наприклад, можна заздалегідь передбачити можливість відео конференції під час засідань, можливість прискореного розгляду спору, обмеження доказової бази або передбачити розгляд спору в письмовому провадженні, якщо тільки обставини справи не потребуватимуть виклику свідків чи усних слухань, і т.д.

Що стосується тривалості розгляду справ у різних арбітражах, то, як показує практика, розгляд справ у деяких арбітражах може бути досить тривалим, особливо враховуючи необхідність приїзду представників тієї сторони, яким для відвідування країни проведення арбітражу необхідна віза. Деякі ж можливості прискорення арбітражного розгляду, такі як можливість Лондонського міжнародного арбітражного суду згідно регламенту прийняти рішення по суті спору як з обґрунтуванням, так і без обґрунтування такого рішення відповідними нормами законодавства, несуть в собі серйозну потенційну загрозу, адже рішення, яке не містить нормативного обґрунтування, буває тяжко, а іноді й неможливо визнати і виконати на території України, з причин, вже згадуваних раніше (необґрунтованість рішення вважається порушенням права на справедливий розгляд, і, як наслідок, означає порушення публічного порядку).

Таким чином, в більшості випадків, якщо договір з українським контрагентом разовий або на невелику суму, то арбітражна процедура ad hoc з українським арбітром або арбітрами за заздалегідь узгодженим в арбітражній угоді процедурами та правилами може бути набагато краще і ефективніше звичайних процедур арбітражу, які сторони зазвичай погоджують у своїх договорах. Також робота з українським юристом з даного питання має ще один позитивний аспект: враховуючи особливості ведення бізнесу в Україні, зацікавленій іноземній особі часто доцільно “спостерігати” за українським відповідачем у процесі арбітражного розгляду. Це дозволить або запобігти спроби недобросовісних українських боржників збанкрутувати або ліквідуватися або, як мінімум, вчасно на такі спроби відреагувати, щоб отримане арбітражне рішення було проти кого виконувати.

Попередня консультація в українського фахівця з цього питання ще на стадії переддоговірної та договірної роботи між іноземною та українськими компаніями допоможе підготувати іноземній компанії виграшну позицію на ранньому етапі і полегшить захист прав та інтересів у випадках, коли такий захист знадобиться.

Автор: Кидалов Ігор